Молитва на українській мові

Редакція Івана Малковича та Євгена Поповича на основі перекладу Миколи Садовського. Що це за попівські підрясники на вас? Такими словами зустрів старий Бульба двох синів своїх, що вчилися в київській бурсі й оце приїхали додому. Сини його щойно позлазили з коней. То були два здоровенні парубки, які дивилися ще з-під лоба, як усі семінаристи, що лишень покінчали науки. Свіже, прекрасне обличчя лицаря, від якого так і пашіло здоров’ям та юністю, було цілковитою протилежністю до змарнілого й блідого обличчя його супутниці. Прохід трохи поширшав, тож Андрій міг випростатися. Він з цікавістю розглядав ці земляні стіни, що нагадували йому київські печери. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

молитва на українській мові

Подробней в видео:

У другій половині другого тисячоліття до нашої ери давньоєврейський іврит стає самостійною семітською мовою, остаточно відділившись від родинних мов і діалектів. Особливості: граматика й фонетика все ще зберігають риси, притаманні семітським мовам. Голосні бувають надкороткі, короткі й довгі. Виходить з ужитку основний конкурент івриту — арамейська мова. Цікаво, що у XVII столітті в європейській філології панувала теорія про спорідненість фінської мови та івриту. Література івритом стає частиною європейської культури. Шкільні підручники з усіх предметів освіти. Наприкінці 19-го та у 20-му столітті в Європі та Ізраїлі відбувся процес, завдяки якому гебрейська мова з суто літургійної, писемної мови стала розмовною, що має державний статус в Ізраїлі. Палестини в надії відродити там іврит.

Молитва на українській мові

Бен-Єгуда взяв у своєї тодішньої дружини Дебори обіцянку розмовляти з ним тільки івритом, тобто виростити першу в новій історії дитину, в якої іврит буде рідною мовою. Бен-Єгуда вважав, що це вкрай важливо для успіху відродження мови, бо й батьки такої дитини, та їх гості будуть змушені розмовляти з ним тільки івритом, причому на різні побутові теми. А коли дитина нарешті заговорить сама, у Бен-Єгуди з’явиться живий доказ здійсненності відродження мови. Розроблена Бен-Єгудою програма Іврит в школі мала величезне значення. У своїх перших статтях, написаних ще до приїзду в Ерец-Ісраель, він розглядав практику російських гімназій, де російську мову впроваджували в середовище молоді, для якої вона не була рідною, через викладання виключно російською. Бен-Єгуда запропонував, щоб за тим же принципом викладання і релігійних, і світських предметів в єврейських школах Палестини велося івритом.

Особистий приклад Бен-Єгуда і його успіх у викладанні мови справили велике враження на інших вчителів. Поряд з навчанням молоді Бен-Єгуда прагнув захопити своїми ідеями і дорослих. Кілька років він виступав зі статтями в місцевій газеті Ха-хавацелет, а в 1884 р. На допомогу початківцям говорити і читати івритом Бен-Єгуда почав укладати словник. Вражаючим підсумком його важкої праці, став 17-томний Повний словник староєврейської мови і сучасного івриту. Цей словник, роботу над яким після смерті автора завершили його вдова Хемда і син, і донині є унікальним в історії івритської лексикографії.

Бен-Єгуда заснував Раду з мови іврит, яка була покликана допомогти роботі над словником, вирішуючи проблеми термінології, вимови, правопису, пунктуації і т. Рада стала попередницею нинішньої Академії івриту — вищого авторитету й арбітра з усіх питань мови. Ми приїхали в Ерец-Ісраель не для того, щоб копіювати життя Варшави, Пінська і Лондона. Процес повернення гебрейської мови до повсякденного вжитку є унікальним, дотепер жодній іншій мові, що ні для кого вже не була рідною, не вдалося стати державною та набути мільйонів носіїв. Відродження також спричинилося до помітних мовних змін. Вже 1919 року постановою СНК іврит в РРФСР оголосили релігійною мовою, і заборонили його викладання в єврейських школах. В радянській літературі іврит дуже довго називали древньоєврейським, навіть коли питання його відродження в Ізраїлі було історично вирішене — скоріше за все, з чисто політичних міркувань, з метою протиставлення старої і мертвої мови іврит сучасній і живій єврейській мові — ідишу.

Голосний звук, відповідний значку вивіреності, вимовляється після букви. У переважній більшості текстів діакритичні знаки для голосних не пишуться. Вимова звуків а, е, і, о, у приблизно відповідає українській вимові. Те, що одному звукові відповідають декілька знаків, пояснюється тим, що в давнину вони позначали різні звуки, наприклад, за довготою. Так,патах — був коротким звуком а, а камацу — довгим. В сучасному івриті протиставлення звуків за довготою зникло, але різниця на письмі залишилася. Примітки В Ізраїлі використовуються переважно стандартні назви літер з елементами ашкеназських назв. Українська транслітерація, що наводиться в таблиці, є приблизною. Припускають, що кінцеві літери були необхідні для поділу слів, адже в давнину слова писалися разом.

Можливо, особлива форма написання була у всіх літер, але збереглися лише ці п’ять. У спорідненій з івритом арабській мові зберігається різне написання початкових, серединних і кінцевих літер. За іншою версією, кінцева форма є історично давніша, а стандартне написання в середині слова виникло при скоропису: хвостик, що йшов донизу, став загинатися у бік наступної літери, й лише в кінці слова при зупинці руки, що пише, залишався хвостик, спрямований донизу. У вимові єменських євреїв ця літера читається, як щілинний звук, схожий на англійське th в слові think. У давньому івриті існувала опозиція голосних за довготою, тобто голосні були довгі й короткі, на думку Віленського Гаона довгі голосні є дифтонгами. Мойше, а в сефардській — як Моше. Основне закінчення жіночого роду в множині -ot. Це закінчення додається до закінчення -ah або -et.